Всім відомо, що банківські спори тривають дуже довго і не завжди вдається довести таку справу до результату, який необхідний клієнту.

Втішає той факт, що останнім часом є приклади, коли суди відходять від загального принципу «брав гроші – тепер віддавай» і розглядають справу відповідно до букви закону.

Юристам ЮК «AS Legal» вдалося обґрунтувати свою правову позицію та захистити інтереси Клієнта, у зв’язку з чим Апеляційним судом Одеської області було задоволено апеляційну скаргу частково та відмовлено банку в задоволенні його позовної заяви в частині звернення стягнення на майно нашого клієнта на загальну суму 3 772 000 грн.

Спеціалісти з банківських спорів таким рішенням не здивуєш. Але є декілька нюансів, які викликають професійний інтерес до такої судової практики.

Ні для кого не новина, що такий спосіб судового захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, може застосовуватися в судовому порядку тільки при наявності договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Складність зазначеного спору полягає в тому, що таке застереження в іпотечному договорі, який був укладений між банком, нашим клієнтом та другим співвласником іпотечного майна, має місце.

Значних зусиль викликав процес доведення суду апеляційної інстанції того факту, що банк, перед тим як звернутися до суду з зазначеним позовом, мав виконати досудову процедуру стягнення на предмет іпотеки, а саме: направити рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, в якому визначає один зі способів задоволення вимог Іпотекодержателя, які передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».


Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.11.2016 р. у справі  № 6-2457цс16 встановлено, що аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Недодержання умов іпотечного договору щодо позасудового способу врегулювання спору автоматично позбавляє банк права на задоволення судом його позовних вимог про звернення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Як вже зазначено раніше, апеляційний суд задовольнив апеляцію частково та скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог банку до клієнта ЮК «AS Legal» та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог банку до другого відповідача залишено в силі.

Слід звернути увагу на той факт, що іпотечний договір укладався між банком та двома співвласниками майна, яке передавалося в іпотеку, та містить в собі однакові положення щодо прав, обов’язків та порядку звернення стягнення на майно обох Іпотекодавців, яким належить по 1/2 неподільного нежитлового приміщення.

Цікаве питання — яким чином суд, керуючись чинним законодавством України та положеннями одного і того самого договору іпотеки, своїм рішенням фактично визнав факт неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить одному Іпотекодавцю, при цьому допустив можливість звернення стягнення на предмет іпотеки другого Іпотекодавця?

Ця ситуація зайвий раз підтверджує не ідеальність нашої судової системи та відсутність єдиної судової практики по аналогічним спорам, при цьому демонструє наскільки є важливим правильний вибір юристів, які правильно та ефективно захищають інтереси клієнта.


Ігор Фомічов,

адвокат ЮК «AS Legal»

 

Суд відмовив банку у звернені стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежилі приміщення
Свяжитесь с нами, если вам нужна консультация юриста
Оценить:
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...

Поделиться: