УКР

Тел.+38 048 77 102 77

УКР

Тел.+38 048 77 102 77

AS Legal

Юридична компанія
Досвід. Професіоналізм. Успіх.

11 Квітня 2022

STATEMENT OF AS LEGAL ON TERMINATION OF BUSINESS WITH COMPANIES WHO CONTINUE OPERATING IN THE RUSSIAN FEDERATION

AS Legal law company supported the common position of the legal market of Ukraine and joined the joint statement of the leading law firms of Ukraine to terminate cooperation with companies that continue to operate in the Russian Federation.

STATEMENT OF UKRAINIAN LAW FIRMS ON TERMINATION OF BUSINESS WITH COMPANIES WHO CONTINUE OPERATING IN THE RUSSIAN FEDERATION

The Ukrainian legal market, together with the whole world, is witnessing unheard brutality and cynicism of the Russian military aggression against Ukraine. The war started by Russia targets not only military facilities in Ukraine, but also civil objects, hospitals, schools, residential and office buildings. The mass genocide of Ukrainians has intensified, Russian invaders no longer even try to conceal their atrocities against civilians and carry them out in front of the entire world.

 

There are hundreds of thousands of refugees relocated from the Ukrainian regions affected by severe battles. There is vast evidence indicating that the Russian army has committed war crimes and crimes against humanity violating international law. Russian media cynically lies about the facts related to the war. We believe that there should be a massive and immediate international response to stop and punish aggressors and their supporters.

 

The civilized world responded to the Russian aggression by vast military and humanitarian aid to Ukraine and Ukrainians and by imposing severe economic and financial sanctions against Russia and its functionaries and accomplices. The purpose of the sanctions is to isolate and change the current political regime in Russia.

 

As legal service providers with high ethical standards, practically all Ukrainian law firms have already ceased providing legal advice to Russian businesses and individuals. We are happy that similar decisions have been approved by many law firms worldwide.
The sanctions have been supported by some 450 corporations that have scaled back business in Russia as a sign of powerful condemnation of Putin’s regime.

 

The efficiency of these decisions apparently depends on their concurrency and unanimity.

 

Proceeding on our joint ethical, professional, and moral principles we, Ukrainian lawyers, may not understand and accept the position of international companies still doing business with and keeping their presence in Russia as diligent taxpayers contributing to the Russian war budget.

 

We hereby declare that we stop providing legal services to these companies unless and until they unequivocally announce their complete or essential withdrawal from doing business in Russia. We may continue working on a case-by-case basis with Ukrainian affiliates of these companies, if such affiliates provide substantive financial, military, and/or humanitarian aid to Ukraine in the course of warfare, as well as make apparent efforts to urge their headquarters to withdraw from Russia.

 

 


 

Другие новости

11 Квітня 2022

ЗАЯВА ЮК «AS LEGAL» ПРО ПРИПИНЕННЯ СПІВПРАЦІ З КОМПАНІЯМИ, ЩО ПРОДОВЖУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

Читать

11 Квітня 2022

Трудові відносини під час війни

Читать

11 Квітня 2022

Новизна в світі криптовалют. Переваги та недоліки. Що варто очікувати.

Читать

27 Квітня 2021

Керуючий партнер ЮК «AS Legal»

Читать

11 Квітня 2022

ЗАЯВА ЮК «AS LEGAL» ПРО ПРИПИНЕННЯ СПІВПРАЦІ З КОМПАНІЯМИ, ЩО ПРОДОВЖУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

Юридична компанія «АС Лігал» підтримала спільну позицію юридичного ринку України та доєдналась до спільної заяви провідних юридичних компаній України щодо припинення співпраці з компаніями, що продовжують свою діяльність на території російської федерації.

ЗАЯВА УКРАЇНСЬКИХ ЮРИДИЧНИХ ФІРМ ПРО ПРИПИНЕННЯ СПІВПРАЦІ З КОМПАНІЯМИ, ЩО ПРОДОВЖУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

Український юридичний ринок разом з усім світом є свідком нечуваної жорстокості та цинізму російської військової агресії проти України. Війна, розпочата Росією, націлена не лише на військові об’єкти в Україні, а й на цивільні об’єкти, лікарні, школи, житлові та офісні будинки. Масовий геноцид українців посилився, російські загарбники вже навіть не намагаються приховувати свої звірства проти мирного населення і здійснюють їх на очах у всього світу.

 

Сотні тисяч біженців переселилися з регіонів України, які постраждали від жорстоких боїв. Існує величезна кількість доказів того, що російська армія вчиняє воєнні злочини та злочини проти людяності, порушуючи міжнародне право.

 

Російські ЗМІ цинічно брешуть про факти, пов’язані з війною. Ми вважаємо, що має бути масова і негайна міжнародна відповідь, щоб зупинити і покарати агресорів та їхніх прихильників.

 

Цивілізований світ відповів на російську агресію величезною військовою та гуманітарною допомогою Україні та українцям, введенням жорстких економічних і фінансових санкцій проти Росії та її функціонерів і поплічників. Метою санкцій є ізоляція та зміна нинішнього політичного режиму в Росії.

 

Як постачальники юридичних послуг з високими етичними стандартами, практично всі українські юридичні фірми вже припинили надавати юридичні консультації російським підприємствам і фізичним особам. Ми раді, що подібні рішення були схвалені багатьма юридичними фірмами по всьому світу.

 

Санкції підтримали близько 450 корпорацій, які згорнули свій бізнес в Росії на знак рішучого засудження режиму Путіна. Очевидно, що ефективність цих рішень залежить від їх злагодженості та одностайності.

 

Виходячи з наших спільних етичних, професійних та моральних принципів, ми, українські юристи, не можемо зрозуміти і прийняти позицію міжнародних компаній, які все ще ведуть бізнес з Росією та зберігають свою присутність в Росії в якості сумлінних платників податків, таким чином роблячи свій внесок у російський військовий бюджет.

 

Цим ми заявляємо, що припиняємо надавати юридичні послуги цим компаніям, доки вони однозначно не оголосять про повний або суттєвий вихід свого бізнесу з Росії. Ми можемо продовжувати працювати в кожному окремому випадку з українськими філіями цих компаній, якщо такі філії нададуть значну фінансову, військову та/або гуманітарну допомогу Україні в ході воєнних дій, а також докладатимуть видимих зусиль, щоб спонукати головний офіс свої фірми припинити роботу в Росії.

 


 

Другие новости

11 Квітня 2022

STATEMENT OF AS LEGAL ON TERMINATION OF BUSINESS WITH COMPANIES WHO CONTINUE OPERATING IN THE RUSSIAN FEDERATION

Читать

11 Квітня 2022

Трудові відносини під час війни

Читать

11 Квітня 2022

Новизна в світі криптовалют. Переваги та недоліки. Що варто очікувати.

Читать

27 Квітня 2021

Керуючий партнер ЮК «AS Legal»

Читать

11 Квітня 2022

Трудові відносини під час війни

24 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(надалі по тексту також – Закон, Закон України).


Автори Закону зазначають, що він має на меті врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, а також збалансувати видатки роботодавця з мінімальними правами та гарантіями працівника.


Надаємо відповіді на основні питання щодо трудових відносин, які в умовах воєнного стану хвилюють, як роботодавців, так і працівників.


Оплата праці в умовах війни

Загально Закон визначає, що заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором. Не зважаючи на воєнний стан та труднощі, які він викликав, в тому числі у сфері трудових відносин, виплата заробітної плати залишається обов’язком роботодавця.


Закон допускає звільнення від відповідальності лише за порушення строків виплати заробітної плати. При цьому, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій та іншої непереборної сили.


Як продовжити працювати віддалено та щодо тих, хто втратив можливість працювати

Останніх значних змін трудове законодавство зазнало на початку пандемії коронавірусу. Саме в той час було внесенозміни до КЗпП України, який було доповнено статтею 60-2 (дистанційна робота). В умовах воєнного стану оформлення дистанційної роботи залишається можливим, Законом в цій частині не було внесено жодних змін. Таким чином, якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавець вправі прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.


В такому випадку рекомендуємо роботодавцю та працівнику визначити всі можливі способи зв’язку на випадок відключення комунікацій для належної організації дистанційної роботи.


Для тих, хто втратив можливість працювати Законом надано можливість надавати на прохання працівника відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, який встановлений Законом України «Про відпустки».


Одним з основних нововведень Закону є призупинення дії трудового договору як тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.


Тобто, на час такого призупинення роботодавець звільняється від обов’язку платити заробітну плати, а працівник – виконувати свою трудову функцію. Законом не встановлено, порядку  попередження та процедурипризупинення .


Цікавим є те, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.


У разі з відсутності працівника його табелюванняможливе умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.


Звільнення в умовах воєнного часу

Відповідно до Закону вбачається, що у зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та загрозою для життя і здоров’я працівника, останній може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження.


Як відомо, за нормами мирного часу, 2 тижневий строк попередження працівником роботодавця є можливістю для останнього здійснити пошуки працівника для заміни того, що звільняється. Проте, в умовах бойових дій є достатньо обґрунтованою можливість працівника звільнитись в найкоротші терміни для збереження свого життя та здоров’я.


Щодо звільнення з ініціативи роботодавця Закон передбачає, що останній має право розірвати трудовий договір з працівником у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства. Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.


Акцентуємо увагу, що йдеться саме про знищення усіхпотужностей або майна, у разі ж частково знищення процедура звільнення за ініціативою роботодавця залишається незмінною.


Відповідно до Закону звільняти під час лікарняного та відпустки можна, але датою звільнення повинен бути робочий день після закінчення лікарняного або відпустки.


Можливість працевлаштування в умовах війни

З аналізу Закону випливає, що він направлений на усунення проблем, з яким може зіткнутись роботодавець в умовах воєнного стану, оскільки надано можливість укладати строковий трудовий договір, серед іншого для усунення браку кадрового дефіциту, у разі фактичної відсутності працівників, які внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустках, простої, тимчасово втратили працездатність або доля яких тимчасово невідома.


Задля вищезазначеного, Законом дозволено укладати уснийтрудовий договір, при цьому можливо встановлювати випробувальний термін, для всіх працівників, без обмежень встановлених КЗпП України.


Варто звернути увагу, що працівники в умовах воєнного стану можуть працювати більше. Так, відповідно до Закону, серед іншого, збільшено тривалість робочого тижня до 60годин (в умовах мирного часу – 40), тривалість щотижневого відпочинку може бути скорочено до 24 годин, не обмежується можливість залучення до роботи у вихідний день, не застосовуються норми щодо вихідних у державні свята, жінки можуть залучатися до важких, шкідливих, небезпечних та підземних робіт.


Зміна істотних умов праці без повідомлення

Чинний КЗпП України до істотних умов праці відносить в тому числі систему та розмір оплати праці, пільги, режимроботи, встановлення або скасування неповного робочого часу. Відповідно до Закону на період воєнного стану скасовано двомісячне попереднє повідомлення про зміну істотних умов праці.


Оформлення мобілізованих та добровольців територіальної оборони

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» жодним чином не змінює трудовихгарантій та прав, які передбачені для мобілізованихпрацівників та добровольців територіальної оборони.


Ч. 1 статті 119 КЗпП України встановлює, що на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.


Також ч. 3 статті КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.


Зазначені вище особи не підлягають звільненню, а увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, про що оформлюється наказ роботодавцем.

Гарантії, передбачені ст.119 КЗпП України також поширюються на добровольців територіальної оборони.

При цьому, як зауважило Міністерство економіки України, що враховуючи специфіку служби в територіальній обороні, яка може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов’язків,роботодавцю не потрібно в обов’язковому порядку видавати наказ про увільнення працівника від виконання роботи за трудовим договором.


Діана Слюсарчук, молодший юрист АО «AS Legal»

Другие новости

11 Квітня 2022

STATEMENT OF AS LEGAL ON TERMINATION OF BUSINESS WITH COMPANIES WHO CONTINUE OPERATING IN THE RUSSIAN FEDERATION

Читать

11 Квітня 2022

ЗАЯВА ЮК «AS LEGAL» ПРО ПРИПИНЕННЯ СПІВПРАЦІ З КОМПАНІЯМИ, ЩО ПРОДОВЖУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

Читать

11 Квітня 2022

Новизна в світі криптовалют. Переваги та недоліки. Що варто очікувати.

Читать

27 Квітня 2021

Керуючий партнер ЮК «AS Legal»

Читать

11 Квітня 2022

Новизна в світі криптовалют. Переваги та недоліки. Що варто очікувати.

Ні для кого не виявився новим термін «криптовалюта» або «віртуальні активи». Світова спільнота вже довгий час оперує зазначеними термінами та використовує віртуальні активи в цивільному обігу на ряду зі звичайними грошовими активами, навіть прирівнюючи їх один до одного.


Нещодавні революційні зміни відбулися та продовжують відбуватися в сфері криптовалют й в Україні. В другому читанні було прийнято закон “Про віртуальні активи” (№3637) із урахуванням пропозицій від Президента України. З цього часу, регулювати ринок віртуальних активів буде Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.


Міністр цифрової трансформації Михайло Федороввідзначив: «Новий закон — це додаткові можливості для розвитку бізнесу в нашій країні. Іноземні та українські криптокомпанії зможуть працювати легально, а українці отримають зручний і захищений доступ до світового ринку віртуальних активів. Учасники ринку отримають правовий захист та можливість ухвалювати рішення на основі відкритих консультацій із державними органами. З’явиться прозорий механізм інвестування в новий клас активів».


Наразі, складно оцінити чи запрацює зазначений інструмент в реаліях Українського суспільства та чи в змозі держава забезпечити належне правове регулювання відповідних правовідносин та яким «арсеналом» механізмів буде фактично наділена держава в сфері обігу та контролю операцій із використанням криптоактивів.


Так, шляхом створення належної законодавчої бази в сфері віртуальних активів, державна політика, перш за все, спрямована на сприяння виходу із тіні зазначених правовідносин, що в свою чергу спричинить надходження податків в бюджет України.


З іншої сторони, не повністю вирішено питання щодо оподаткування операцій з криптовалютою та податку на доходи фізичних осіб. Враховуючи специфіку зазначених правовідносин, а саме динаміку росту/спаду вартості криптовалюти, виникають цілком обгрунтовані складнощі оподаткування.


Беззаперечною перевагою для України є залучення іноземних інвестицій, яке можливо шляхом створення криптокомпаній, які будуть сплачувати податки, створювати нові робочі місця та стимулювати економіку. Окрім цього, для компаній, які займаються операціями з віртуальними активами, законодавець встановив обов’язок отримання ліцензії. Вартість разової ліцензії (дозволу) різна: для резидентів – від €2200 до €4400, для нерезидентів – від €11 000 до €22 000.


В той же час, аналізуючи положення Закону України «Про платіжні системи та перерахування коштів в Україні», єдиний легальний платіжний засіб – гривня, тобто віртуальні активи не є засобом платежу на території України та не можуть бути предметом обміну на майно (товари), роботи (послуги). Законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання та проведення фінансових операцій за номінальною вартістю на всій території України, як і раніше, є офіційна грошова одиниця України – гривня. У випадку проведення платежу з використанням віртуального активу необхідна обов’язкова конвертація у гривню.


Щодо переваги в легалізації будь яких правовідносин, а в даному випадку «віртуальних активів», варто відзначити одне із основоположних завдань держави – охорона тазахист від неправомірних посягань. Визнання та становлення правового інституту «криптоактивів» в подальшому надають гарантії з боку держави для власників таких активів, що у випадку неправомірних дій з боку інших суб’єктів, власник активів матиме право звернутись до правоохоронних органів з метою відновлення порушених прав.


З іншого боку, державне регулювання має на меті отримання широкого кола правових інструментів та механізмів в сфері обігу крипто активів. Інколи, надмірний контроль може викликати протилежні реакції– ще більше сприяти тіньовим операціям. Ідентифікація власника, облік, арешт та відстеження транзакцій – неповний список того, якими інструментами буде наділений контролюючий орган – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.


Окремо варто відзначити фінансовий моніторинг таких операцій, що має запобігти відмиванню доходів, отриманих від злочинної діяльності. Ініціювання платежів на суму, що перевищує 30 тис. грн (як в межах України, так і за її межі), передбачає надання цілого набору даних про відправника (паспортні дані для фізичних осіб та реєстраційні дані для юридичних осіб), одержувача коштів (у тому числі ідентифікатори електронних гаманців / унікальний номер фінансової операції тощо).


Зазначені вимоги суттєво ускладнюють фінансові операції з криптоактивами. Таким чином, фінансові операції з використання віртуальних активів можливі будуть лише за умови, коли субєкт переказу та субєкт отримання можуть довести законність походження свої статків та правомірність операції з використанням віртуальних активів.


Підсумовуючи вищезазначене, враховуючи специфіку правовідносин, прийняття спеціального Закону – це лише перша сходинка в становленні інституту криптоактивів в Україні, що по подальшому буде сприяти встановленню чітких механізмів, процедури, реєстрів компаній, що здійснюють операції з криптоактивами, створення спеціального органу і подальшого внесення змін до Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів. Окрему роль буде відігравати практика правозастосування,  яка  з часом зможе дати відповідь на запитання: «чи вийдуть з тіні користувачі криптоактивів


Денис Царок, молодший юрист AO «AS Legal»

 

 

Другие новости

11 Квітня 2022

STATEMENT OF AS LEGAL ON TERMINATION OF BUSINESS WITH COMPANIES WHO CONTINUE OPERATING IN THE RUSSIAN FEDERATION

Читать

11 Квітня 2022

ЗАЯВА ЮК «AS LEGAL» ПРО ПРИПИНЕННЯ СПІВПРАЦІ З КОМПАНІЯМИ, ЩО ПРОДОВЖУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

Читать

11 Квітня 2022

Трудові відносини під час війни

Читать

27 Квітня 2021

Керуючий партнер ЮК «AS Legal»

Читать

27 Квітня 2021

Керуючий партнер ЮК «AS Legal»

Керуючий партнер ЮК «AS Legal» Максим Андрєєв розповів для видання «ЮРИСТ&ЗАКОН» про спори, пов’язані з виходом учасника з товариства та про спори щодо відчуження долі в уставному капіталі: Сьогоденні реалії ринкової економіки в розвинених державах світу передбачають створення та функціонування розмаїтої кількості організаційно-правових форм господарських товариств. До них можливо віднести товариства з обмеженою відповідальністю (LLC, LTD), партнерські товариства (LLP) тощо. На території України найбільш розповсюдженими є товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), після яких займають відповідну долю ринку акціонерні товариства приватного (ПрАТ) та публічного (ПАТ) типу, а також товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ), найменш розповсюдженими є командитні (КТ) та повні товариства (ПТ).

Все ж таки, що таке господарське товариство та з чим його «їдять»?

Відповідно до ст. 79 ГК України, господарськими товариствами є саме ті підприємства та інші суб’єкти господарювання, які засновані юридичними та/або фізичними особами шляхом об’єднання майна для отримання прибутку

Господарське товариство – це незалежний суб’єкт права, який має відповідну право- та дієздатність, тобто може мати права та обов’язки, а у взаємовідносинах виступає незалежно від своїх засновників. В той же час, саме рішення учасників таких товариств напряму впливають на їх подальше функціонування та прибутковість. Також, потрібно наголосити на тому, що саме склад учасників успішних підприємств є одним з найбільш уразливих цілей для рейдерства на сьогоднішній день.

Законодавець розділяє засновників та учасників товариства. В теорії господарського права існують декілька підходів до з’ясування того чи є це тотожні поняття чи різні. З точки зори ж практичної юриспруденції, потрібно зазначити, що засновник товариства (ТОВ, ПрАТ, ПАТ, ТДВ тощо) отримує свій статус в момент створення юридичної особи та відображається в відомостях Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій. Засновник може створювати товариство будь-якої організаційно-правової форми, після чого автоматично перетворюється на акціонера, учасника, пайовика, члена товариства. В той же час, учасник отримує свій статус лише після того, як він отримує частку в статутному капіталі вже створеного ТОВ. Сам статус учасника притаманний лише ТОВ. Проте, засновники та учасники володіють правом приймати участь в управлінні товариством та розподіленні прибутку.

У зв’язку з вищезазначеним, надалі, мова буде вестись в рамках спорів, що виникають у товариствах з обмеженою відповідальністю у зв’язку з їх розповсюдженістю в юридичній практиці.

  І. Спори, пов’язані з виходом учасника з товариства.

В категорії даних спорів слід виділити саме спори, які виникають з питань виплат частини майна під час виходу учасника з товариства та спори, що виникають з виключенням учасника у зв’язку з систематичними порушеннями, протидією діяльності товариства.

Згідно ст. 148 ЦК України зазначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Для виходу учасник – фізична особа має надати нотаріально посвідчену заяву, а учасник – юридична особа – належно оформлене рішення про такий вихід.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

На підставі зазначеного вище, можливо прийти до висновку, що учасник ТОВ при виході з нього отримує право на виплату йому тої суми вартості усього майна підприємства, яка пропорційна його частці у відсоткову еквіваленті.

Найбільш спірним моментом в даному аспекті є саме визначення вартості майна підприємства та його подальша виплата колишньому учаснику ТОВ. Потрібно зазначити, що раніше законодавець не визначав вид розрахунку вартості майна: балансовий чи ринковий. Проте, після прийняття відповідних змін до ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю» ситуація змінилась.

Відповідно до ч.8 ст. 24 даного закону, вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Дана норма вирішила довготриваючу прогалину в національному законодавстві, яка до цього часу породжувала значну купу зловживань та маніпуляцій з боку недоброчесних осіб.

Проте, спори з приводу належних розрахунків вартості майна підприємства, на нашу думку, будуть тривати й досі. Хоча законодавець й чіпляє питання незалежних економічних звітів, проте чітке регулювання відсутнє й досі. Товариства вираховують ринкову вартість за допомогою власних сил, бухгалтерії тощо, іноді занижаючи реальну ринкову вартість, чим і породжують непорозуміння та спори з власними учасниками.

Сьогодні, заради уникнення спорів в майбутньому, учасники ТОВ укладають корпоративний договір та/або вносять зміни в статутні документи де чітко зазначають процедури виходу та належну експертну установу, що встановить фактичну ринкову вартість майна.

У разі, якщо все ж таки, такі умови відсутні, а порозуміння з іншими учасниками знайти не вдається, необхідно буде звернутися до суду. В даному випадку, вже наявна усталена практика, як національного рівня, так і міжнародного (наприклад, Рішення Європейського суду з прав людини (Справедлива сатисфакція) у справі “Совтрансавто-Холдинг” проти України (Заява N 48553/99) від 02.10.2003 р. тощо).

Зовсім іншим є питання, пов’язані з примусовим виключенням особи з учасників ТОВ саме на підставі систематичного невиконання або неналежного виконання учасником своїх обов’язків чи перешкоджання своїми діями досягнення цілей товариства.

Відповідно до ст. 64 ЗУ «Про господарські товариства» зазначено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Даний механізм, в один час, є засобом боротьби з недоброчесними учасниками товариства, які саботують його діяльність та інструментом зловживань і маніпуляцій з боку осіб, які володіють більше 50 відсотків від загальної кількості голосів.

Потрібно наголосити, що судові спори тривають саме з приводу скасування рішень учасників щодо виключення осіб зі складу товариств. Судова практика різноманітна в розрізі даного питання, проте, спільним залишається необхідність доведення зі сторони ТОВ наявності фактів систематичного невиконання або неналежного виконання учасником своїх обов’язків чи перешкоджання своїми діями досягнення цілей товариства.

Такими фактами є постійне ухилення від участі в загальних зборах товариства, невиконання пунктів рішень тощо. Потрібно наголосити, що учасник, якого планують виключити, має бути належним чином повідомлений про скликання загальних зборів, повістку дня тощо.

ІІ. Спори, які виникають з приводу відчуження долі в уставному капіталі.

У ст. 21 ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю» зазначено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

У той же час, у ст. 20 цього закону встановлено, що учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Тобто, законодавець встановив порядок реалізації своєї частки учасником товариства, проте з урахуванням відповідних умов та обмежень. Загалом, якщо проаналізувати вказані вище статті, то варіанти спорів випливають з диспозицій вказаних норм.

Потрібно зазначити, що «найпопулярнішими» є саме спори, що виникають під час реалізації частки шляхом її продажу.

Питання виникнення та застосування переважного права у інших учасників ТОВ під час продажу частки не нове в українському законодавстві, проте, з прийняттям Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» воно стало більш детально врегульоване, ніж раніше.

Переважне право учасника виникає виключно в той ситуації, коли інший учасник цього ж самого товариства бажає відчужити належну йому частку в уставному капіталі шляхом продажу її третій особі.

В даному випадку, виникає обов’язок у учасника товариства, який має намір продати частку, письмово повідомити про це інших учасників та зазначити ціну, розмір частки та інші істотні умови, які він запропонував третій особі.

Постає питання належності повідомлення учасників про намір продажу частки, бо саме доказування цього факту буде покладено на плечі продавця частки, якщо виникне судовий спір. Вважаємо, що особі продавця необхідно використати усі належні способи повідомлення інших учасників товариства, зокрема відправлення цінного листа з описом та повідомленням про вручення на адреси учасників, які зазначені в статутних та інших документах наявних в товаристві, відправити скан-копії на електрону адресу тощо. Саме такі дії будуть розцінюватися судом в сукупності як доказ того, що учасник, який має намір продати частку, використав усі можливі способи інформування.

У разі виконання дій зазначених вище, продавець частки зможе реалізувати її третій особі шляхом продажу лише у разі, якщо інші учасники товариства письмово відмовляться від свого переважного права чи на 31 день з дати отримання повідомлення ними про намір продажу такої частки.

В той же час, законодавець передбачив порядок судового захисту прав продавця та покупця у разі неналежної реалізації переважного права учасника. Так, якщо ж учасник, що має намір продати свою частку отримав від іншого учасника заяву про бажання скористатися своїм переважним право, тоді такі учасники зобов’язані укласти договір купівлі-продажу частки протягом одного місяця.

У разі, якщо продавець ухиляєтеся від укладання договору, покупець має право звернутися до суду про визнання такого договору укладеним. В свою чергу, продавець, у разі, якщо покупець ухиляється від свого обов’язку, має право продати частку третій особі.

В обох випадках, в судовому порядку буде необхідно довести факт ухилення стороною свого обов’язку. Вважаємо, що належним доказам в таких справах буде саме направлення повідомлення на адресу сторони з місцем та часом укладання договору купівлі-продажу, можливо, навіть відправка проекту такого договору.

Все ж таки, трапляються випадки, коли учасник товариства, який має намір продати частку реалізує її без повідомлення інших учасників. В даному випадку, учасник, чиє переважне право порушено, має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов’язків покупця частки ( ч.5 ст. 20 ЗУ «Про ТОВ»). Позовна давність за такими спорами становить 1 рік. Фактично, у разі задоволення позовної заяви, суд замінює покупця- третю особу на учасника товариства чиї права були порушені. В той же час, під час відкриті провадження по справі, суд має зобов’язати позивача внести на депозит суду суму еквівалентну ціні договору купівлі – продажу частки, у разі, якщо позивач не зробив це разом з поданням позову раніше. Покладання такого обов’язку на позивача є  гарантією оплатності правочину та захисту майнових інтересів відповідача по справам даної категорії.

Як ми вже зазначали раніше, переважне право виникає у інших учасників лише в разі наміру продати частку третім особам. Тобто, будь-яким чином, це не відноситься до інших способів реалізації.

Для врегулювання даного питання, законодавець у ч.2 ст. 21 ЗУ «Про ТОВ» передбачив, що статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Даний механізм є способом захисту права та інтересів усіх учасників товариства від передання права власності на частку третім особам, які не мають відношення до даного товариства без їх згоди. Потрібно зазначити, що законодавець дає простір до регулювання цього питання в межах статуту, тобто у разі волі усіх учасників можливо створити доволі розгалужену та врегульовану процедуру відчуження частки третім особам.

Також, наявна практика укладання корпоративних договорів з цього питання між всіма учасниками ТОВ, проте, ми вважаємо, що у разі наявності чітко врегульованого порядку дій в законодавстві, слід притримуватися саме нього, бо суди, керуючись принципом верховенства права, будуть застосовувати саме норми, чітко передбачені в законі.

Таким чином, у разі виникнення спорів, пов’язаних з виходом учасника з товариства або ж відчуження долі в уставному капіталі, керуючись нормами законодавства, слід завчасно забезпечити належність виконання усіх передбачених законом положень, щоб під час судового розгляду мати змогу довести свою позицію, посилаючись на фактичні підтвердження правомірної поведінки.

Другие новости

11 Квітня 2022

STATEMENT OF AS LEGAL ON TERMINATION OF BUSINESS WITH COMPANIES WHO CONTINUE OPERATING IN THE RUSSIAN FEDERATION

Читать

11 Квітня 2022

ЗАЯВА ЮК «AS LEGAL» ПРО ПРИПИНЕННЯ СПІВПРАЦІ З КОМПАНІЯМИ, ЩО ПРОДОВЖУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

Читать

11 Квітня 2022

Трудові відносини під час війни

Читать

11 Квітня 2022

Новизна в світі криптовалют. Переваги та недоліки. Що варто очікувати.

Читать